Нерозуміння, здивування та обурення («І таке могло статися у Швейцарії!») були типовою реакцією на трагічну подію в Кран-Монтані. Водночас і в Німеччині в готелях та закладах громадського харчування нерідко можна зустріти небезпечні з точки зору пожежної безпеки ситуації, на які державні органи не звертали уваги вже багато років.

Залежно від федеральної землі технічні перевірки готелів, зокрема й перевірки пожежної безпеки, повинні проводитися кожні три або п’ять років. Проте на практиці ці інтервали часто значно довші, а самі перевірки або взагалі не проводяться, або виконуються лише поверхово. Рівень технічної обізнаності багатьох готельєрів зазвичай недостатній для того, щоб своєчасно виявляти серйозні недоліки або правильно оцінювати їхню важливість. Якщо ж технічний спеціаліст готелю не має належної кваліфікації або його функції передані зовнішнім підрядникам, небезпечні проблеми можуть роками залишатися прихованими в технічних приміщеннях службової зони готелю (Back of House).

Коли ж до готелю приходить архітектор або дизайнер для підготовки проєкту реконструкції й виявляє такі проблеми, він не завжди прагне бути тим, хто повідомить неприємну новину. Адже тоді частину бюджету на оновлення доведеться спрямувати на обов’язкові заходи з пожежної безпеки. Водночас багато готельєрів уже мають певні підозри щодо стану своїх об’єктів і відчувають занепокоєння, коли йдеться про пожежну безпеку. Але що вони можуть зробити, не маючи спеціальних знань?

Він може замовити у сертифікованого експерта з пожежної безпеки розроблення BSK – концепції пожежної безпеки для свого об’єкта. Готелі, введені в експлуатацію до 2002 року, як правило, такого документа не мають. Вартість його підготовки зазвичай становить суму на рівні нижнього п’ятизначного діапазону, а сам документ дозволяє виявити всі недоліки, які може визначити кваліфікований фахівець. Проте для цього потрібно бути готовим дізнатися правду, якою б незручною вона не була.

Якщо виявлені недоліки не є надто серйозними, можна погодити з пожежною службою план їх усунення та реалізовувати його поступово відповідно до визначених пріоритетів. Завдяки цьому витрати часто вдається розподілити на кілька років.

Кран-Монтана не була випадковістю. Якщо систематично заплющувати очі на проблеми, то справжньою випадковістю стає вже те, що нічого не трапляється.